У Міжнародний день незрячих людей, прийшли нагадати, що варто час від часу ставати на інший бік відомого, щоб бути чуйними, уважними та готовими підтримати тих, хто бачить світ інакше
Чим глибша осінь, тим сумніше. У тебе теж так?
Світло, камера, цінності!
Відчувати радість можна щодня — достатньо лише додати трохи легкості й дозволити собі насолоджуватися простими моментами.
Планувати — необхідно, але чи має все бути наперед визначеним?
А ти вмієш відмовляти?
Ніколи не здаватися та рухатися уперед. Ці слова звучать зовсім інакше, коли їх промовляють не дорослі, а діти. До того ж діти, на чию долю випали такі випробування, подолати які не у кожного дорослого вистачить стійкості.
Слово — зцілює.
Те, як ти подумки себе налаштовуєш, впливає на твій стан, дії та мотивацію. І залишається з тобою.
Писати — це можливість для кожного згадати власний момент сили, стійкості та віри в те, що після темряви завжди настає світло Такою практикою став Радіодиктант національної єдності, який об’єднує нас з року в рік.
